Відокремлений структурний підрозділ “Фаховий коледж інформаційних технологій Національного університету “Львівська політехніка”

Кабінет психолога

Нікітенко Ірина Аркадіївна

практичний психолог, викладач
  • Кабінет практичного психолога №420 знаходиться в навчальному корпусі на 4 поверсі.
  • Електронна адреса: iryna.nikitenko@itcollege.lviv.ua
  • Мобільний телефон: 098 040 32 32
  • Поставити запитання анонімно: https://forms.gle/1qkFQ3fMX6LvosdH6

Психологічна служба надає якісну сучасну психологічну допомогу студентам, викладачам, батькам та працівникам коледжу.

Психологічна служба коледжу діє відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України №27 від 03 травня 1999 року «Про затвердження Положення про психологічну службу системи освіти України», керується в своїй роботі  Етичним кодексом психолога, прийнятим 20 грудня 1990 року.

Основною метою психологічної служби коледжу є забезпечення та підвищення ефективності освітнього процесу, захист психологічного здоров’я  усіх його учасників на основі застосування методів і технологій практичної психології.

Напрямки роботи психологічної служби є:

  • надання індивідуальних та групових консультацій для всіх учасників освітнього процесу;
  • проведення занять з елементами тренінгу, семінарів, годин спілкування;
  • проведення тестувань, психодіагностики;
  • сприяння адаптації студентів до нових умов освітнього процесу;
  • участь у фахових семінарах, конференціях.

Дорогі студенти!

Якщо Ви зіткнулися з труднощами в навчанні, Вам важко адаптуватися в новому навчальному колективі чи до умов проживання в гуртожитку, Ви відчуваєте труднощі в спілкуванні з батьками, викладачами чи однолітками, маєте бажання вирішити свої проблеми, прагнете до самопізнання та самовдосконалення – психолог завжди готовий Вас вислухати та допомогти.

  Шановні батьки та викладачі!

Дорослішання – це непростий період в житті будь-якої людини. Крім фізичних змін організму, відбуваються зміни і у морально-психологічному розвитку. Підлітковий та юнацький вік завжди сповнений протиріч. Студент стикається з раніше невідомими йому суперечностями у взаєминах між людьми, в яких він губиться, він виявляє у собі почуття і потяги, перед якими може бути беззахисним. Тому давайте підтримувати нашу молодь і співпрацювати.

Рекомендації психолога

Ви обов’язково маєте знати:
– З ким товаришує Ваша дитина, в яких компаніях буває.
– Хто її найкращий друг або подруга.
– Де дитина проводить вільний час.
– Чим захоплюється та які інтереси має.

Ви повинні тривожитися, якщо ваша дитина:
– Грубить Вам, іде з дому, не повідомляючи Вам про це.
– Бреше Вам; вимагає у Вас гроші.
– Стає залежною від алкоголю.
– Перестає спілкуватися з Вами й не реагує на Ваші зауваження.

Що робити, якщо ви дізнались, що ваша дитина стала жертвою булінгу:
– Зберігайте спокій, будьте терплячими, не тисніть на дитину
– Поговоріть з дитиною. Дайте їй зрозуміти, що не звинувачуваєте її, а навпаки, готові вислухати і допомогти
– Запитайте, яка саме допомога потрібна їй, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації
– Поясніть дитині, що у разі цькування вона може звернутися за допомогою до психолога, керівника групи, адміністрації коледжу, інших студентів
– Підтримайте дитину у налагодженні стосунків з однолітками, та підготуйте її до того, що вирішення проблеми може зайняти деякий час

У разі, якщо ситуацію з булінгом не вдається вирішити на рівні коледжу – повідомте поліцію! Захистіть свою дитину від цькування!

Рекомендації  батькам у вихованні підлітків, які схильні до девіантної поведінки

Інтерес

З’ясуйте, що подобається Вашій дитині. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії Вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.

Пам’ятайте: щоб бути гарними батьками Вам також потрібно бути гарними друзями.

Строгість

Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.

Дайте зрозуміти Вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності  безглузда.

Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.

Спілкування щодня

Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме Вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.

Якщо Ваша дитина навчається не в Вашому населеному пункті, обов’язково дзвоніть кожного дня. Часто, відірвавшись від дому, підлітки вважають, що нема потреби кожного дня розмовляти з батьками по телефону. Якщо Ви не переконаєте свою дитину в іншому, то спілкуватись з нею будете тоді, коли дитині потрібні гроші або потребують вирішення проблеми, яких можна було уникнути, порадившись з батьками.

Щоденне спілкування покаже Вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійних однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, навіть якщо це по телефону.

Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як Ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що Ви не єдиний у такій ситуації.

Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на тому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..

Терпіння

Коли йдеться про виховання важкого підлітка, Ваше терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків Вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацією значно краще.

Упереджувальний підхід

Тільки-но Ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, Вам необхідно зменшити фінансування, чи змінити місце проживання підлітка (квартиру на гуртожиток?). Негайний початок дій покаже Вашій дитині, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити їй вживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких Ви не схвалюєте. Упереджувальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.

Єдиний фронт

У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що Ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.

Постійно підтримуйте зв’язок з керівником групи.

Часто керівник групи може розповісти те, що Ваша дитина замовчує. І завжди з керівником групи можна розробити єдину стратегію по профілактиці девіантної поведінки.

Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків

  • Виявляйте до підлітка більше уваги, любові та ласки.
  • Завжди стежте за своєю поведінкою в сім’ї. Кращий спосіб виховання дітей – єдність їхніх дій.
  • Не застосовуйте фізичні покарання.
  • Допомагайте підлітку знаходити друзів. Заохочуйте розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджайте її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.
  • Пояснюйте підлітку наслідки агресивної поведінки.
  • Враховуйте у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.
  • Надавайте підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.
  • Обмежуйте перегляд відеофільмів та комп’ютерних ігор зі сценами насильства.
  • Спрямовуйте енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочуйте його до участі в культурних заходах.

Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми

Агресія – індивідуальна або колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.

Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості; серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна стосовно дорослих поведінка, частішають випадки виявів жорстокості й агресивності.

Агресія підлітків безпосередньо не пов’язана з порушенням усталених правил і норм та відокремлюється від девіантної поведінки.

Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність буде знижена.

Дайте підлітку можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів’я про своїх друзів чи колег.

Важливо, щоб підліток повсякчас відчував, що ви любите, цінуєте і приймаєте його. Не соромтеся зайвий раз приголубити або пожаліти його. Нехай бачить, що потрібний і важливий для вас.

Рекомендації  батькам «конфліктних» підлітків:

Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Звертайте увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс.

Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши всіх причетних в її виникненні і захищаючи свою дитину. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

Після конфлікту обговоріть з підлітком причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

Не обговорюйте при підліткові проблеми його поведінки. Він може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Як запобігти вживанню наркотиків дитиною

Для уникнення проблем, пов’язаних з уживанням наркотиків, Вам слід:

  1. Бути найближчою людиною для своєї дитини незалежно від тих важких ситуацій, у які вона може потрапити.
  2. Не замовчувати проблему, якщо дитина виходить з – під Вашого контролю, звертатися до фахівців.
  3. Звертати увагу на те, чи курить Ваша дитина, чи вживає спиртні напої, бо ви не застраховані від того, що вона не вживає наркотики.
  4. Створювати вдома найсприятливішу атмосферу, аби дитині не захотілося змінити домашній світ сварок і скандалів на світ щастя і спокою з допомогою наркотиків у поганій компанії.

Як уникнути емоційного вигорання

 

  1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.
  2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.
  3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід перезавантажувати себе в неробочий час. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів. Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу.
  4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.
  5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування фізичної форми. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день.
  6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.
  7. Категоричним правилом має стати відмова від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.
  8. Зрештою, візьміть по-можливості відпустку.

При виникненні конфліктів в першу чергу батькам необхідно вислухати думку власної дитини, без оцінки її дій і звинувачень. Атмосфера при бесіді повинна бути довірлива.

Враховуйте можливість фальсифікації інформації під час її передачі.

Після цього обговоріть ситуацію, що склалася і акуратно підведіть дитину до думки про те, що причиною сварки стало непорозуміння.

Наступним кроком має бути ознайомлення з точкою зору протилежної сторони конфлікту (педагога, інших студентів)

Контролюйте свої емоції. Уникайте суджень щодо дій та висловлювань протилежної сторони.

Пам’ятайте!

У жодному випадку Ви НЕ маєте права морально чи фізично чіпати іншу дитину!

Пошук виходу з конфлікту має відбуватися при спільній бесіді батьків, студентів і куратора. Якщо спроби вирішення конфлікту зазнають фіаско, слід звернутися до адміністрації, психолога.

Але якщо у дитини при конфліктах з одногрупниками регулярно з’являються синці, доведеться діяти рішуче і підключати керівництво коледжу та інших батьків.

Профілактика конфліктів у коледжі

Для того, щоб дитина не потрапляла в гущу конфліктів, виховуйте у неї почуття власної гідності та толерантне ставлення до оточуючих.

Привчайте студента ні в якому разі не показувати свій страх і не піддаватися на провокації. Але при цьому необхідно прищеплювати  дітям повагу до викладачів та оточуючих.

 У тому, як уникнути конфлікту в коледжі, важливу роль грають і батьки. Слід постійно підтримувати зв’язок з куратором. У напружених ситуаціях не відстоюйте сліпо позицію вашої дитини, вислухайте і протилежну сторону.

Рухаємось від «перевтомленого учня» до «амбіційного студента»

 Адаптація – це активне пристосування індивіда до умов середовища: як фізичного, так і соціального. Але зміни в житті потрібні для нашого здоров’я, благополуччя та досягнення цілей! Етап вступу до коледжу вважається одним із найбільш важких адаптаційних періодів у житті кожного, оскільки від успішності цього процесу великою мірою залежить подальша професійна кар’єра й особистісний розвиток. Тому тривожність, сум за рідними і друзями, ностальгія за шкільними роками, відчуття розгубленості у незнайомому місті, страх перед навчанням – це нормально. Дайте собі час на те, щоб нове місце стало «своїм».

Процес адаптації буде проходити легше, якщо дотримуватися таких простих правил:

  • Турбуйтеся про свої ресурси. Коли незадоволені Ваші базові потреби (їжа, сон, почуття безпеки), Ви не зможете задовольнити потребу в самореалізації. Пам’ятайте,  треба спати 8-10 годин на добу!
  • Провітрюйте кімнату та не забувайте про фізичну активність. Це знімає напруження в тілі, піднімає настрій та надихає на нові ідеї!
  • Їжте смачну та корисну їжу щодня. Ламайте стереотип – будьте вічно ситим студентом!
  • Любіть себе і дякуйте своєму тілу приємними бонусами та особливими радостями: похід у кіно, бажані подарунки, спонтанні поїздки на природу, улюблене хобі – все це додає сили, енергії та мотивації!
  • До навчання – без фанатизму з усіх боків! Головне – практичні вміння і знання, а не те, як тебе хтось оцінив. Адже сьогодні важливіше реалізувати свій творчий потенціал, аніж просто мати диплом про вищу освіту!
  • Старайтеся уникати (мінімізуйте) спілкування з «токсичними» людьми, які вічно тривожні, злі, ображені та зосереджені на негативі. Вони можуть «забрати» і Ваш душевний спокій, і енергію, і хороше самопочуття! Натомість співпрацюйте з групою та не відмовляйте у допомозі тим, хто цього потребує.
  • Користуйтеся принципом «Менше хвилювань – більше віри». Не витрачайте сили на негатив, адже думки матеріалізуються в модель поведінки і Ви вже підсвідомо будете робити все для того, щоб погане сталося. Дайте собі час і налаштуйся на позитивний сценарій подій! До речі, емоційна реакція в мозку проходить від 7 до 12 хвилин. Більше часу витрачати на хвилювання і гнів не потрібно.
  • Не забувайте про спілкування! З батьками та друзями підтримуй зв’язок по Skype, відеомесенджерах, і при цьому знайомтеся із старшокурсниками, сусідами, одногрупниками. Так Ви дізнаєтися багато корисної інформації, а Ваша тривога зменшиться.
  • Викладачів треба не боятися, а розуміти. Виконуйте їхні рекомендації щодо навчання, задавайте запитання, проявляйте активність, беріть участь в обговоренні. Це все безцінний досвід та саморозвиток!
  • Не порушуйте норм та правил поведінки. Регулярно відвідуйте заняття – практичні, лабораторні, контрольні. Виконані завдання потрібно здавати вчасно, не відкладайте їх на потім. Здавати все одно ж прийдеться.
  • Беріть активну участь у заходах, які проводяться в коледжі. Різноманітні культурні заходи, студентське самоврядування, театральні та танцювальні гуртки, громадські організації і т.д. Боїтесь виступати перед аудиторією? Парадоксальна порада: виступайте як можна частіше! Навик публічних виступів ще не раз пригодиться в житті (та й екзамени здавати буде набагато легше).
  • Ефективно плануйте і організовуйте свій день. Кожні 20 хвилин інтелектуальної праці робіть перерву на 5 хвилин і змінюйте вид діяльності на фізичний. Обов’язково ведіть блокнот, де будете писати розклад занять, дзвінків, номери телефонів, адреси, домашні завдання, плани на тиждень. Це допомагає знизити тривожність та тримати все під контролем.
  • Якщо щось не так – це треба змінювати, а не терпіти. Якщо щось не так, як хочеться, подобається чи потрібно, слід або змінити ситуацію, або змінити своє ставлення до неї.
  • Пам’ятайте про те, що Ви не самотній і в будь-який момент можете звернутися за компетентною рекомендацією до психолога нашого навчального закладу, куратора, викладачів, студентського самоврядування та старшокурсників.
  • Думайте над власними корисними варіантами створення безпечно-комфортного простору для непростого періоду життя.

Розпочалась сесія і кожен студент відчуває емоційну напругу перед заліками та іспитами. Це пояснюється тим, що іспит сприймається як своєрідна критична ситуація, що впливає на соціальний статус, подальші перспективи навчання.

Звичайно, найбільшої впевненості на іспиті додає знання предмету, однак існує кілька важливих правил, які допоможуть якнайкраще підготуватись до сесії.

По-перше, краще відмовитись від вживання заспокійливих засобів та медикаментів – вони гальмують мозкову діяльність і заважають концентруватись. Медикаменти краще замінити повноцінним здоровим сном (юнаки – 7-8 годин, дівчата – 8-9 годин) і прогулянками на свіжому повітрі. Збалансований режим роботи і відпочинку допоможе відновити фізичні та психічні сили організму. Під час підготовки до іспиту, щогодини можна виконувати гімнастичні вправи – це допоможе зняти напругу в м’язах і додасть сил для засвоєння нової інформації.

Друге важливе правило – повноцінне харчування. Їжа повинна бути багата на білок – сир, сметана, яйця, м’ясо, бобові тощо. Він слугує будівельним матеріалом для організму та насичує головний мозок, що полегшує сприймання та запам’ятовування інформації. Однак, щоб білок засвоювався як слід, важливо випивати не менш, ніж 1,5 л води щодня. Також слід збагатити їжу вітамінними продуктами – овочами та фруктами, які зарядять організм бадьорістю та енергією. Вживання різноманітних каш, які багаті на вітаміни та мікроелементи, активізують мозкову діяльність. Перед самим іспитом можна з’їсти небагато шоколаду – це допоможе сконцентруватися на завданні.

Третє правило успішної підготовки до сесії – облаштування робочого місця. Необхідно прибрати усі зайві речі, зручно розмістити потрібні підручники, зошити, ручки тощо.

В інтер’єрі кімнати бажано мати жовтий колір – він позитивно впливає на нервову систему, стимулює розумову діяльність та підвищує працездатність.

Важливо вчасно провітрювати кімнату, оптимальна температура для занять складає 19-22◦С. Зосередитися допомагають аромати лимону і евкаліпту. Перед самим іспитом можна скористатись таким психлогічним трюком – нанести на шкіру запахи, які супроводжували вас під час підготовки – це допоможе мозку згадати більше вивченої інформації.

Четвертою необхідною умовою є мотивація, чим вона сильніша – тим легше підготуватися до сесії. Визначте для себе цілі підготовки, напишіть, намалюйте, роздрукуйте мотиватори. Вибирайте мотивацію, яка стосується аспектів самореалізації, майбутніх професійних досягнень. Формулювати свої думки потрібно без частинки «не» – мотиватори повинні бути позитивними, стверджуючими. Наприклад, «я готуюсь до іспиту, щоб стати хорошим спеціалістом у своїй професії».

П’ята умова – послідовне засвоєння матеріалу. Перш ніж готуватися до екзамену, потрібно скласти план. Варто чітко визначити, що саме сьогодні Ви будете вивчати. Поки не стомились – варто взятись за найскладніший матеріал, а якщо в голову зовсім нічого не лізе – починайте з того, що Вам більше до душі, що знаєте краще всього. Обов’язково слід роботу чергувати із відпочинком – 40 хвилин занять, потім 10 хвилин відпочинку (можна зробити зарядку чи зайнятись домашньою роботою).

Якщо у Вас краще працює зорова пам’ять – малюйте схеми пройденого матеріалу, якщо слухова – розкажіть прочитане сусіду по кімнаті. Можна застосовувати обидва прийоми одночасно.

Перед самим іспитом важливо добре виспатись, щоб мозок працював на повну силу. Ну і, звичайно, успіх неможливий без впевненості в собі, будьте спокійними та рішучими. 

Детальніше про протидію булінгу читайте на сторінці ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ

Національна дитяча «Гаряча лінія» – 0 800 500 225 або з мобільного  772;

Національна «Гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 0 800 500  335 або з мобільного 386

Поради для батьків, як допомогти підліткам говорити про свої хвилювання

 Змусити підлітків відкрито говорити про те, що їх турбує, може бути важким заданням. Дотримуйтеся цих порад, щоб допомогти їм поговорити з вами про свої проблеми.

Співпереживайте та визнавайте почуття

Для підлітка, який відчуває тривогу, особливо важливо знати, що ви сприймаєте його серйозно та готові підтримати. Навіть якщо їхні хвилювання виглядають незначними, важливо показати, що ви «розумієте» їх і визнаєте занепокоєння. Наприклад, ви можете сказати: «Так виглядає, що ти хвилюєшся з цього приводу».

Подбайте про відчуття безпеки

Іноді підлітки хвилюються, що розмова з дорослим лише погіршить ситуацію. Вам потрібно чітко дати зрозуміти, що ви хочете допомогти їм і не робитимете нічого, чого вони не хочуть.Вислухайте їхні страхи та переконайте, що допоможете їм подолати будь-які труднощі.

Не осуджуйте поведінку

Почніть з припущення, що у них є вагома причина робити те, що вони роблять. Покажіть, що ви поважаєте їхній вибір і вам цікаво, чому вони так зробили.

Якщо ви не будете оцінювати поведінку свого підлітка, швидше за все, він відкриється й пояснить, чому саме так зробив.

Намагайтеся більше слухати

Не наполягайте на тому, що ви знаєте, що трапилось. Замість того, наприклад, щоб запитувати «З тебе знущаються?», спробуйте сказати: «Я хвилююся за тебе. Ти не виглядаєш як зазвичай, і мені важливо, що з тобою? Чи можу я чимось допомогти?».

Ставте правильні запитання

Іноді ви дізнаєтеся більше про свого підлітка, якщо будете ставити відкриті запитання. Якщо дитина, наприклад, уникає відповідати на уроці, то конфронтаційні запитання на зразок «Ти розказував сьогодні вірш?» не сприятимуть обговоренню.

Якщо дотримуватись відкритих запитань, таких як “Як справи?” або “Як пройшов день?”, це допоможе вашому підлітку говорити з вами про свої відчуття.

Намагайтеся не реагувати на спалахи гніву

Підлітки часто ображають людей, яких найбільше люблять і яким довіряють, не тому, що вони не люблять їх, а тому, що почуваються збентеженими. Коли підлітки говорять «Я ненавиджу вас!», вони можуть просто почуватися розгубленими, злими, засмученими і не знають, як це висловити.

Допоможіть своєму підлітку думати самостійно

Замість того, щоб намагатися бути експертом у житті свого підлітка, спробуйте допомогти йому думати самостійно.Наприклад, обговоріть, як він може реагувати на труднощі та впоратися з ними. «Отже, коли ти так почуваєшся, чи ти можеш щось зробити, щоб почуватися краще?». Заохочуйте дитину обмірковувати плюси і мінуси своєї поведінки.

Допоможіть підлітку відчути, що він може впоратися з життєвими викликами

Нагадайте своїй дитині її сильні сторони та те, що вам подобається у ній. Це додасть їй впевненості в інших сферах життя.

Зверніться за допомогою

Якщо ви все ще відчуваєте труднощі у спілкуванні після того, як спробували ці поради або якщо тривога вашого підлітка стає некерованою, варто звернутися за професійною допомогою до фахівців у сфері психічного здоровʼя.

Ознаки тривожності у підлітків і чим вони відрізняються від ознак у тривожних дітей

 

На кожному етапі розвитку діти та підлітки мають різні проблеми та труднощі. Тривоги підлітків відрізняються від тривог у дітей. Якщо діти молодшого віку схильні хвилюватися через зовнішні речі — наприклад, тварин чи комах, темряву, монстрів під ліжком або щось погане, що може трапитись з мамою й татом, то підлітки частіше хвилюються за себе, за свою успішність у школі чи спорті, про те, як їх сприймають оточуючі, про зміни в тілі.

Деякі тривожні діти можуть відчувати тривогу впродовж багатьох років ще до підліткового віку. Але оскільки в середній та старшій школі зростають вимоги, очікування, то тривога у підлітків може збільшуватись. У деяких дітей у підлітковому віці, навіть якщо вони не були тривожними у дитинстві, можуть розвиватися такі тривожні розлади, як соціальна фобія і панічний розлад.

 

Симптоми тривожності у підлітків

Симптоми тривоги у підлітків дуже різноманітні: від замкнутості й уникнення до дратівливості й образ. Тривогу часто не помічають, оскільки підлітки добре вміють приховувати свої думки та почуття. Ось деякі ознаки, які вказують на те, що підліток тривожиться:

  • повторювані страхи та занепокоєння щодо повсякденних справ
  • дратівливість
  • труднощі зі зосередженністю
  • чутливість до критики
  • відмова від соціальної активності
  • уникнення складних або нових ситуацій
  • хронічні скарги на болі в животі або головні болі
  • зниження успішності в школі або відмова відвідувати школу
  • пошук заспокоєння
  • проблеми зі сном
  • вживання алкоголю, наркотиків

Їхня результативність. Багато хвилювань пов’язано з перфекціонізмом або необхідністю робити все можливе в школі. Навіть коли батьки не акцентують уваги на успішність, підлітки кажуть, що відчувають сильний тиск, щоб отримати добрі оцінки.

Як їх сприймають. Підлітки справді надмірно хвилюються, як їх сприймають, чи не вважають їх некомпетентними, або мають страх зробити щось ганебне. Результатом може бути виснажлива соціальна фобія.

Їх тіла. Фізичні зміни в підлітковому віці є причиною дискомфорту для багатьох підлітків.

Розвиваючись раніше або пізніше за більшість своїх однолітків, діти можуть відчувати себе іншими. Деякі підлітки розвивають таку форму тривоги, яка називається дисморфофобічним розладом, і стають настільки одержимими уявним фізичним недоліком (справжнім чи уявним), що це викликає сильний дистрес і заважає їхньому функціонуванню.

Хоча впоратися з надмірною тривогою у підлітків може бути важким завданням, як для батьків, так і для найближчого оточення, хороша новина полягає в тому, що тривожні розлади добре піддаються лікуванню. Тому не варто припускати, що підліток це переросте, краще почати вживати заходів якнайшвидше, щоб допомогти дитині подужати свої симптоми та відновити контроль над своїм життям.

Тести

 Широко відомі слова Антуана де Сент-Екзюпері: “Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування”.
   Але для декого ця розкіш перетворюється на муку (якщо людина надто сором’язлива і невпевнена в собі). Зустрічаються і “генії” у спілкуванні – люди, які в тій чи іншій ситуації інтуїтивно знаходять потрібні прийоми для контакту.

  Перевірте свою комунікабельність за допомогою цього тесту. Кожна відповідь “так” оцінюється в 2 бали,” іноді” – 1, “ні” – 0.

1. Завтра у Вас побачення. Ви постійно думаєте про нього,можливо, довго не можете заснути?

2. Ви приїхали у чуже місто, де живуть Ваші родичі. Зупинилися у одного з них, інші теж знають про Ваш приїзд, і не можна не відвідати їх. Ви відкладаєте візити до останнього моменту?

3. Вас попросили виступити на зборах з повідомленням. Ви незадоволені?

4. Життя “дало тріщину”: і справи не складаються, і в коханні “прокол”. Ви можете поплакатися навіть недуже знайомій людині?

5. Настрій паршивий. А на вулиці до Вас підходить незнайомець і просить показати дорогу. Ви відповідаєте роздратовано?

6. До старих неприємностей додалась сварка з батьками. Чи поясните Ви її тим, що батьки і діти ніколи не зможуть зрозуміти один одного?

7. Знайомий позичив у Вас невелику сумму грошей і забув про це. Нагадаєте йому про борг?

8. В їдальні Ви отримали супертвердий шніцель. Ви будете влаштовувати сварку з цього приводу?

9. В електричці навпроти сидить людина, явно налаштована поговорити. Ви відповідаєте на запитання сухо, подумки відсилаючи її… в інший вагон?

10. В магазині черга – продають потрібну Вам річ. Будете стояти?

11. Ваші друзі посварилися. Обидва приходять до Вас: розсудить, хто правий. Ви беретесь за роль судді з великим небажанням?

12. Ви любите Pink, а Ваша приятелька вважає її вульгарною. Їй подобається фільми Тарковського, а Ви віддаєте перевагу американським комедіям. Її думку Ви категорично відхиляєте, визнаючи тільки свій смак?

13. У гардеробі Ви почули, як двоє обговорюють, що рок-зірка повісилась. А Ви тільки що бачили її у прямому ефірі. Ви проінформуєте їх?

14. Приятель просить Вас перевірити твір чи задачу з алгебри. Просьба викликає у Вас незадоволення?
Тепер підрахуйте бали.

26-28 балів. Назвати Вас комунікабельним неможливо. Ви явно надаєте перевагу усамітненню, хоча самі себе за це караєте. Всі колективні справи Вас дратують, і при кожному зручному випадку Ви намагаєтесь від них ухилитися. Ясно, що це не сприяє Вашим контактам з оточуючими, які поступово віддаляються від Вас. Подумайте, може, справа не в тому, що Ви не бажаєте бути у колективі, а в Вашому небажанні йти на зустріч людям.

24-25 балів. Не дуже Ви говіркий, у всякому разі самі розмову навряд чи розпочнете. Приятелів у Вас небагато, хоча один друг є, який пробачає Вам закритість розуміючи що це неголовне. Перехід на інше місце навчання чи роботи Вас лякає – через необхідність нових контактів. Втім, буває, що захопившись справою, Ви забуваєте про свою відлюдкуватість і стаєте комунікабельною людиною. Ось такий стан і прагніть підтримувати.

19-23 балів. Ну що ж, Ви достатньо комунікабельний і в незнайомій компанії почуваєте себе «в своїй тарілці». Нові знайомства Вас не бентежать, але це не означає, що Ви будете їх завжди продовжувати. В розмові Ви можете вільно вставити свої “п ять копійок”, однак в дискусії вступаєте рідко.

14-18 балів. У Вас з комунікабельністю все в нормі. Дякуючі допитливості Ви вислуховуєте кожного нового співрозмовника. До Ваших чеснот потрібно віднести і те, що Ви заперечуєте не гарячкуючи, не силуючи інших, а прагнете переконати. Нові контакти даються Вам легко і просто. Якщо щось Вас і дратує то це багатослівність, суєтливість, екстравагантність. Хоча і в цих випадках Ви вмієте стриматися.

9-13 балів. Так, у некомунікабельності Вас не дорікнеш. Вам не заважало б трохи зменшити допитливість, дещо менше говорити, а головне – менше висловлюватися з будь-якого приводу. Визнайте, Ви любити бути у центрі уваги. Відмовляти в проханнях Ви не вмієте, навіть коли виконати не в силах. Чому Вам не заважало б повчитися, то це ретельності і вмінню не пасувати перед труднощами. Однак якщо Ви побажаєте, то зможете себе примусити не відступати, довести почату справу до кінця.

4-8 балів. Про таких, як Ви, кажуть “свій хлопец”. Спілкуватися, бути на людях – Ваша потреба. Жодну справу повз себе не пропустите, особливо якщо робити нічого, а тільки можна посперечатися. Вступаєте в розмову Ви обов’язково, навіть коли зовсім не уявляєте про що йде мова. Розпочати справу для Вас важливіше, ніж її закінчити. Оточуючи відносяться до Вас доброзичливо, але з деяким сумнівом. Трохи більше самокритики Вам не завадило б.

3 і менше. Спілкування з Вами вимагає деяких зусиль. Ваша балакучість, можливо, і не викликала б протесту, якби Ви не прагнули бути суддею в справах, в яких, правду кажучи, не дуже розумієтесь. Об активність, терплячись, стриманість не входять в число Ваших  рис, а ось образливі Ви через міру. Подумайте про те, що кожен характер, в тому числі і свій, можна корегувати.

Призначення – вивчення ступеня професійного “вигорання”.

Інструкція. Дайте відповідь, будь ласка, як часто у Вас виникають почуття, перелічені нижче в опитувальнику. Для цього на бланку для питань відмітьте з кожного пункту варіант відповіді: “ніколи”; “дуже рідко”; “деколи”; “часто”; “дуже часто”; “кожний день”.

Опитувальник

  1. Я почуваю себе емоційно знищеним.
  2. Після роботи я почуваюся як вичавлений лимон.
  3. Зранку я відчуваю втому і небажання йти на роботу.
  4. Я добре розумію, що відчувають мої підлеглі й колеги, і стараюся враховувати це в інтересах справи.
  5. Я відчуваю, що спілкуюся з деякими підлеглими й колегами як з предметами (без тепла і симпатії до них).
  6. Після роботи хочеться на деякий час усамітнитися від усіх і всього.
  7. Я вмію знаходити правильне рішення в конфліктних ситуаціях, що виникають у розмові з друзями.
  8. Я відчуваю пригніченість і апатію.
  9. Я упевнений, що моя робота потрібна людям.
  10. Останнім часом я став більш черствим до тих, з ким працюю.
  11. Я помічаю, що моя робота дратує мене.
  12. У мене багато планів на майбутнє і я вірю у їх здійснення.
  13. Моя робота все більше мене розчаровує.
  14. Я думаю, що дуже багато працюю.
  15. Буває, що дійсно мені байдуже те, що відбувається з ким-небудь із моїх підлеглих і друзів.
  16. Мені хочеться усамітнитися і відпочити від усього.
  17. Я легко можу створити атмосферу доброзичливості і співпраці в колективі.
  18. Під час роботи я відчуваю приємне задоволення.
  19. Завдяки своїй роботі я вже зробив у житті багато дійсно цінного.
  20. Я відчуваю байдужість і втрату цікавості до всього, що задовольняло б мене в моїй роботі.
  21. На роботі спокійно справляюсь з емоційними проблемами.
  22. Останнім часом я бачу, що друзі і підлеглі все частіше перекладають на мене тягар своїх проблем та обов’язків.

Опрацювання даних

Опитувальник має три шкали: “емоційне виснаження” (9 тверджень), “деперсоналізація” (5 тверджень) і “редукція особистих досягнень” (8 тверджень).

Варіанти відповідей оцінюються так:

“Ніколи” – 0 балів;

“Дуже рідко” – 1 бал;

“Інколи” – 3 бали;

“Часто” – 4 бали;

“Дуже часто” – 5 балів;

“Кожний день” – 6 балів.

Ключ до опитувальника

Нижче перераховуються шкали і відповідні їм пункти опиту­вальника.

“Емоційне виснаження” – відповіді “так” на запитання 1, 2, 3, 6, 8, 13, 14, 16, 20 (максимальна сума балів – 54).

“Деперсоналізація” – відповіді “так” на запитання 5, 10, 11, 15, 22 (максимальна сума балів – 30).

“Редукція особистих досягнень” – відповіді “так” на запитання 4, 7, 9, 12, 17, 20, 19, 21 (максимальна сума балів – 48).

Чим більша сума балів з кожної шкали окремо, тим більше в опитуваного виражені різні сторони “вигорання”. Про важкість “вигорання” свідчить сума балів усіх шкал .

Тест включає 32 судження, з приводу яких можливі п’ять варіантів відповідей, кожна з яких кодується балами за схемою:

дуже часто – 4 бали;
часто – 3 бали;
інколи – 2 бали;
рідко – 1 бал;
ніколи – 0 балів.

Судження:

1. Мені хочеться, щоб мої друзі мене підбадьорювали.
2. Постійно відчуваю відповідальність за доручену мені роботу.
3. Я турбуюсь за своє майбутнє.
4. Багато хто мене ненавидить.
5. Я володію меньшою ініциативою, ніж інші.
6. Я турбуюсь за свій психичний стан.
7. Я боюсь виглядати дурнем.
8. Зовнішній вигляд інших набагато кращий ніж мій.
9. Я боюсь виступати з промовою перед незнайомими людьми.
10. Я допускаюсь помилок.
11. Як шкода, що я не вмію як слід розмовляти з людьми.
12. Як шкода, що мені не вистачає впевненостві у собі.
13 .Мені б хотілось, щоб мої дії частіше схвалювали інші.
14. Я надто скромний.
15. Моє життя бескорисне.
16. Багато хто неправильної думки про мене.
17. Мені ні з ким поділитися своїми думками.
18. Люди чекають від мене багато.
19. Люди не дуже цікавляться моїми досягненнями.
20. Я трохи бентежусь(неяковію).
21. Я відчуваю, що багато людей не розуміють мене.
22. Я не відчуваю. себе в небеспеці.
23. Я часто хвилююсь і даремно.
24. Я ніяковію, коли вхожу до кімнати, де вже сидять люди.
25. Я себе постийно відчуваю скутим.
26. Я думаю що люди говорять про мене за моєю спиною.
27. Я впевнений, що люди майже все сприймають набагато легше, ніж я.
28. Мені здається, що зі мною має трапитись яка-небудь неприемність.
29. Мене хвилює думка про те, як люди ставляться до мене.
30. Як шкода, що я не такий комуникабельний.
31. У суперечках я висловлююсь лише тоді, коли впевненний у своїй правоті.
32. Я думаю про те, чого чекають від мене друзі.

Для того щоб визначити рівень самооцінки, необхідно звести бали за всіма 32 судженнями.

Сума балів від 0 – 25 свідчить про високий рівень самооцінки, за якою людина правильно реагує на зауваження інших і рідко сумнівається у своїх діях.

Сума балів від 26 – 45 свідчить про середній рівень самооцінки, за якого людина рідко страждає від “комплексу неповноцінності” і лише час від часу намагається підладнатися під думку інших.

Сума балів від 46 – 128 вказує на низький рівень самооцінки, за яким людина хворобливо переносить критичні зауваження на свою адресу, намагається завжди рахуватися з думками інших і часто страждає від “комплексу неповноцінності”.

Потрібно відповісти на 10 тверджень, підрахувати бали і прочитати результати.

  1. Мені часто сняться нічні кошмари

Так-2 бали. Ні-1 бал.

  1. Мене дратує велика кількість людей

Так-3 бали. Ні-0 балів.

  1. Мене часто мучить почуття провини

Так-3 бали. Ні-0 балів.

  1. Я не забороняю собі висловлювати свої переживання, почуття

Так-0 балів. Ні-1 бал.

  1. Я легко ображаюся на жарти в свою адресу

Так-3 бали. Ні-1 бал.

  1. В мене часто змінюється настрій

Так-2 бали. Ні-1 бал.

  1. Я потребую людей, здатних мене зрозуміти, підтримати, втішити

Так-2 бали. Ні-1 бал.

  1. Я легко почуваюся в колі нових для мене людей

 Так-0 балів. Ні-2 бали.

  1. Я приймаю все те, що відбувається близько до серця

 Так-3 бали. Ні-0 балів.

  1. Мене легко розлютити

 Так-2 бали. Ні-1 бал.

 Результати тесту:

  • 7 балів означає, що у Вас високий рівень емоційної стійкості, який базується на стабільній психіці. Вам, швидше за все, не страшні ніякі емоційні стреси. Підтримуйте свою нервову систему в такому ж чудовому стані.
  • Від 8 до 9 балів: Ви досить врівноважені. Ви адекватно реагуєте на більшість стресових ситуацій. У вас середній рівень емоційної стійкості, тобто та норма, яка властива більшості людей.
  • Від 15 до 20 балів: Вас характеризує підвищений рівень емоційності. Вам слід опанувати прийоми і навички психічної саморегуляції (способи емоційного розвантаження), а можливо (хоча б іноді), приймати і заспокійливі збори трав.
  • Від 21 до 25 балів: Вам властивий дуже високий рівень емоційної збудливості, Ваші нерви наче «оголені» дроти. Найкраще Вам можуть допомогти впоратися з емоційною вразливістю фахівці-психологи та психотерапевти.

У багатьох є звичка малювати щось під час спілкування з іншими людьми, припустимо, по телефону, або думати над чимось і в той же час на полях зошита машинально робити малюнки. Психологи стверджують, що ця неусвідомлена дія може багато що повідати про людину. Все залежить від того, що саме в такі моменти Ви зображуєте.

  Про що ж говорять подібні картинки? Спробуємо розібратися в цьому питанні.

  Фахівці в області  психології стверджують, що якщо у Ваших малюнках фігурують кола, хвилясті або спіральні лінії — значить, Ви мало цікавитеся чужими проблемами. Вас відрізняє егоїстичність, неуважність до свого оточення. Ви запальні. Це може шкодить Вашим стосункам з сім’єю, друзями, колегами по роботі і знайомими. Проте подібні візерунки рука може неусвідомлено виводити і тоді, коли людина знаходиться в стані легкого стресу, ходить по кругу власних переживань.

  Якщо Ви любите зображувати стрілки, це говорить про Ваше уміння орієнтуватися в житті. Якщо вістря стрілки в малюнку спрямовується:

  • вгору — Ви більше орієнтуєтеся на оточення, чим на себе;
  • вниз — більше на самого себе, чим на інших людей;
  • у ліву сторону — Ви занадто часто повертаєтеся думками до минулого;
  • у праву сторону — любите думати про майбутнє, будувати плани.

  Якщо Ви зазвичай малюєте зірки, це свідчить про Ваше прагнення бути центром уваги для оточення. Ви – яскрава особа, що викликає захоплення і заздрість у тих, хто Вас оточує. Якщо ж проміннячка на малюнку розташовуються далеко від зірки — тривожний знак. Ви, ймовірно, переживаєте депресію.

  У Ваших малюнках переважають зображення кольорів, сонця, хмар? Це властиво життєрадісній натурі з багатою фантазією, мрійникам, романтикам, творчим особам. Якщо це відбувається під час бесіди по телефону, значить, вона Вам приносить задоволення. Подібні картинки — ознака того, що Ви симпатизуєте співрозмовникові.

  Якщо Ви зображуєте чоловічків, значить, страждаєте від відчуття власної безпорадності, перебуваєте в нестабільному емоційному стані, закриваєтеся від світу і людей, боїтеся до себе занадто близько підпускати. Можливо, Вам потрібно психологічну допомогу.

  Якщо Ви звикли залишати на аркуші паперу власний підпис під час спілкування з іншими людьми або роздумів над якимись питаннями, значить, є егоїстичною особою. Вас відрізняє нарцисизм. Ви неуважні до тих, хто знаходиться поряд з вами.

   Ви зазвичай зображуєте щось з геометричних фігур, на зразок ромбів і квадратів? Це говорить про Вашу цілеспрямованість і наполегливість, уміння відстояти свою точку зору. Вас відрізняє пильність і обережність. На жаль, Ви любите все ускладнювати, у тому числі і власне життя.

  Ви зображуєте фігурки тварин? Щоб дізнатися, про що говорять малюнки, необхідно згадати про риси, властиві тій тварині, якої Ви зображували. Психологи стверджують, що на той момент, коли малюнок був зроблений, Ви асоціювали себе з намальованим представником звіриного царства.

  На вашому малюнку:

  • хижак(тигр, вовк) — картинка говорить про те, що у Вас скупчилася агресія;
  • лисиця — Ви плануєте якусь хитрість, маєте намір когось обдурити;
  • дрібне звірятко(кролик, білка, заєць) — Ви відчуваєте свою беззахисність, потребуєте турботи і підтримки;
  • цар звірів(лев) — Ви самовпевнені і горді собою.

   По неусвідомлено намальованих картинках у момент бесіди з кимось ми можемо дізнатися не лише про те, що відчуває співрозмовник і як до нас відноситься, але і розкрити таємниці характеру людини. Ця інформація буде корисною, якщо йдеться про нового знайомого, від якого ми ще не знаємо, чого чекати. Але тільки інформації по малюнкам, звичайно, недостатньої для повної картини характеру людини.

Чи часто Ви шкодували за дії, які вчинили під тиском емоцій? Як часто Ви агресували у зовсім не потрібній ситуації чи сміялися на не зовсім веселій події? Якщо так, то ця інформація буде Вам корисна.

  1. Визнайте наявність емоції і назвіть її

Для початку не потрібно розділяти емоції на хороші або погані. Заперечення емоцій неправильний метод управління ними, оскільки пригнічені емоції рано чи пізно виходять на поверхню з руйнівними наслідками.

Якщо Ви приймаєте свої емоції та почуття, Вам буде простіше навчитися ними керувати.

Намагайтеся давати назви емоціям, які Ви відчуваєте. Аналізуйте емоцію і ставте собі запитання: що за емоцію я відчуваю? чому вона виникла? І давайте відповідь на ці питання. Коли ми починаємо ось так розкладати емоції і розуміти їх природу ,то втрачається сила емоцій і мислення бере верх.

  1. Про що можуть говорити ваші емоції

Кожна людина може розібрати свої емоціі та почуття але, якщо вона буде чесна з собою і ставитиме собі питання стосовно конкретних ситуацій.

Наприклад Ви злі, знайдіть причину. Це може бути людина або певна ситуація. Якщо справа в  людині, подумайте спеціально вона так зробила, що Ви відчуваєте тепер злість?            

Не поспішайте приймати все на свій рахунок. Але якщо  це конструктивна критика, тоді поясніть все тій людині прямо, обговоріть ситуацію.

  1. Успіхи і хороші моменти в житті

Цей спосіб дуже простий. Згадуючи в голові хоча б кілька спогадів Вашого навіть найменшого успіху, дозволить не концентрувати увагу на поганому.

Наприклад, замість того щоб переживати , що спізнюєтесь на роботу, згадайте, наприклад, як Ви провели Вашу успішну презентацію. Коли будете відчувати, що втрачаєте контроль над емоціями, згадуйте моменти за які Вас хвалили інші  і/або  Ви пишалися  собою.

  1. Дихальні техніки  і  медитації                                          

Якщо змінити ритм дихання, можна відразу помітити як зміниться емоційний стан. Якщо потрібно заспокоїтися, зробіть спокійно вдих і видих кілька разів.

Медитація – це глибокий процес, вона дозволяє людині залишитися зі своєю свідомістю наодинці. Це ефективний метод для розслаблення і концентрації, який допомагає звільнити розум від думок і тривог, заспокоює.

  1. Дійте по-новому

Спробуйте змінити свою звичну поведінку в емоційнійно напруженій ситуації. Проаналізуйте як Ви зазвичай поводитесь в певних ситуаціях і знайдіть для себе іншу модель поведінки. Спробуйте це застосовувати і аналізуйте як буде змінюватися Ваш емоційний стан, можливо, Ви вже не так бурхливо відреагуєте на ту чи іншу ситуацію.

  1. Зрозумійте природу емоцій

Емоції – це реакції людини на певні ситуацій. Щоб ними управляти, перш за все потрібно розуміти їх природу.

Емоції можуть бути різні, але всі вони виникають на зовнішній або внутрішній подразник.

Емоції існують на рівні людських рефлексів. Нашою природою нам закладено, що завдяки нашим емоціям, ми можемо реагувати на навколишній світ. А ось вже роздуми про ці емоції, так чи не так ми вчинили, аргументи та інше – це навички, які ми виробляємо протягом життя.

  1. Виділіть час на переживання

Наприклад кожен день визначте для себе час коли Ви будете злитися на все, що з Вами сталося протягом дня. Маючи призначений для цього час ,по-перше, Ви будете злитися вже не з такою силою, але Ви пропрацюєте  цю емоцію, а по-друге, частіше всього до встановленого часу ця емоція буде проходити і зникає потреба її виплескувати.

  1. Побудьте одні

Іноді емоції можуть бути дуже сильними. В цій ситуації можна спробувати спосіб побути наодинці. Можна пройтися одному на свіжому повітрі  – це допоможе  відволіктися і «тверезо» подивитись на ситуацію.

  1. Ведіть щоденник записів думок

Запишіть ситуацію яка сталася, далі емоцію яка виникла, в наступній колонці запишіть думки, які при цьому виникали, далі що Ви відповіли та чи влаштовує Вас це. Аналізуйте  такі ситуації – це буде допомагати зрозуміти Ваші емоції і виявити їх причину.

  1. Будьте відповідальні за свої дії

Часто буває таке, що наші емоції нас переповнюють і починають “виливатися через край”. Подумайте  про це коли ,наприклад, кричите на дитину, якщо вона розбила тарілку. Що дитина винесе з цієї ситуації? Що вона погана, поганий настрій і взагалі буде боятися надалі зробити щось не так. Емоції Ви то свої звільнете, а потім можете відчувати провину за це. Можливо, просто варто попросити дитину бути акуратніше, та взагалі це ж просто випадково розбита тарілка ))

Запитай у психолога.
Відповіді анонімних запитань з форми
https://forms.gle/1qkFQ3fMX6LvosdH6

Добрий день. Хвилювання перед публічним виступом – це нормально. Тремтіння рук в стресовій ситуації також нормально. За даними досліджень, стрес перед виступами відчувають від 75 до 90 відсотків людей, серед них — навіть досвідчені спікери. Подолати цей страх можна завдяки регулярним тренуванням і дотриманню певних рекомендацій перед виступом.

Виділіть час на підготовку. Варто збільшити час на освоєння матеріалу та репетицію промови. Чим вищий рівень підготовки – тим менше хвилюється оратор. Запам’ятайте важливе правило, яке добре знайоме кожному спікерові: знайте більше, ніж розповідаєте аудиторії, і будьте готові дати відповідь на будь-яке запитання з матеріалу промови.

Не бійтеся публічно зробити помилку. Хвилювання збільшує вірогідність помилки, і  виходить замкнуте коло. Пам’ятайте, що жодна людина не застрахована від помилок і погрішностей у мові, навіть професійні оратори. Найкращий спосіб не боятися помилок – це сприймати їх як мотивацію для розвитку в собі вміння виходити зі складних ситуацій. Також дуже важливо пам’ятати, що неможливо сподобатися кожному слухачеві, а помилки – це чудовий стимул для вдосконалення своїх навичок публічних виступів.

Не намагайтеся завчити свою промову і не читайте з папірця. Щойно Ви опустите свій погляд вниз, слухачі опустять свої в телефони. Нехай Вашою підказкою будуть слайди.

Зробіть кілька фізичних вправ. В ситуації небезпеки, як-от перед виступом, мозок починає виробляти адреналін. Знизити його рівень допоможе фізичне навантаження. Перед виступом зробіть кілька присідань чи віджимань, пострибайте на місці.

Уяляйте свій успіх. Репетируйте, заздалегідь уявляйте бажаний результат. Позбутися страху публічних виступів можна, якщо уявляти свій успіх, а не провал. Негативні думки перед виступом лише примусять Вас нервуватися ще більше, а це поверне нас до попереднього пункту.

Візьміть щось в руку. Багатьом це допомагає впоратися з хвилюванням. Це може бути маркер, ручка. Якщо знаєте, що Ваші руки від хвилювання хаотично рухаються під час виступу, використовуйте реквізит. Не тримайте предмет прямо перед собою двома руками, не закривайтесь від аудиторії.

Слідкуйте за голосом. Голосно привітайте аудиторію, а потім говоріть тихіше, додаючи гучності на важливих тезах. Говоріть не кваплячись, як Ви розмовляли б із другом. Робіть паузи – якщо Ви читаєте доповідь одним подихом, сприймати її буде складно.

Слідкуйте за диханням. Пам’ятайте про правильне дихання та загальний контроль організму. Перемогти страх перед публікою легше, якщо опанувати себе, глибоко дихати і вивести надлишок енергії за допомогою дихальних вправ.

І пам’ятайте: чим частіше будете виступати перед аудиторією, тим менше у Вас буде проявів хвилювання )

Тримаймося!

Дякую, що звернулись!

Так, Ви абсолютно праві кожна людина має право вибирати  як саме одягатись, має право на самовираження, на творчий підхід в житті і т. д. Робити зауваження стосовно цього ніхто не має право. Звичайно, що під час навчання/роботи, переважно, є певний дрес-код. Стосовно зауважень пов’язаних з поведінкою в коледжі, то на сайті нашого коледжу в розділі Студенту прописані Правила поведінки студента коледжу.

   Основна моя рекомендація в спілкуванні з батьками, викладачами – це спокійна і щира бесіда (бо кращого методу в спілкуванні немає). Вислухати і почути інформацію від співбесідника (дізнатись мотиви і причини зауважень), після того висловити свою позицію і пояснити, що Вам важливо робити і одягатись саме так. Тобто спробуйте все гарно обговорити і порозумітись, бо конфліктні ситуації потрібно вирішувати, а не накопичувати.

Тримаймося!

Вітаю Вас з вдалим початком! Продовжуйте в тому в дусі)

Для цього насамперед потрібно скласти список власних  якостей.

    Оцініть свої навички і професійні якості, пригадайте трудові досягнення, проаналізуйте риси характеру (наприклад, чи властива Вам цілеспрямованість, ентузіазм, звичка доводити справу до кінця). Крім основної освіти, не варто «забувати» і про додаткову: музична, художня або спортивна школи, стажування і тренінги за фахом.

    Обов´язково пригадайте свої захоплення і хобі. Навіщо це потрібно? Припустимо, у вільний від роботи час Ви любите кататися на конях на іподромі. Це заняття виробляє у Вас любов до природи, терпіння, відповідальність – такі необхідні для роботи якості… Складаючи шпаргалку, не забудьте про нагороди, подяки і премії: їх наявність не можна переоцінити. Обов´язково повідомте про знання іноземних мов, рівень володіння комп´ютером, вміння водити автомобіль. Чим більше Ви пригадаєте, тим упевненіше відчуватимете себе перед інтерв’юером.

    Після цього співставте вимоги, що висувають кандидату на бажану посаду, з власними характеристиками. Спробуйте скласти невелику лаконічну розповідь про себе, хоча, як кажуть, немає нічого важчого, ніж розказувати про близьку людину. А хто Вам ближчий, ніж Ви самі?

    Розповідь на зразок «закінчила школу, два курси інституту, вийшла заміж, народила» не підходить, незважаючи на те, що стислість – сестра таланту. Власну біографію потрібно гарно подати. Ось приклад правильної розповіді кандидата, що претендує на вакансію бухгалтера: «Із самого дитинства я обожнювала рахувати, цифри, в школі завжди мала «відмінно» з математики, вступила до державного університету на економічний за спеціальністю «Бухоблік». На третьому курсі вийшла заміж і народила, але паралельно встигала вести бухгалтерію декількох фірм». Як кажуть, відчуйте різницю. Не треба писати художню розповідь, якщо Ви в собі впевнені – напишіть хоча б тези.

   Потенційному працедавцю не цікаво знати про вас «у загальних рисах» – перш за все Ви йому цікаві, як людина, що претендує на вакантну посаду за певною спеціальністю. Про це інтерв’юер може дізнатися лише з Вашої розповіді!

   Обдумайте і свої слабкі сторони, адже вони є в кожної людини. Наприклад, Ви нещодавно закінчили коледж і ще не маєте достатнього досвіду. Не приховуйте цього. Спробуйте скромно  попросити дати Вам завдання будь-якої складності і продемонструйте свої здібності на практиці.

   У кожній роботі є неприємні моменти (наприклад, монотонність), труднощі різного характеру. Представник фірми, який із Вами розмовляє, повинен знати, що Ви не живете ілюзіями і готові до неприємних моментів своєї майбутньої діяльності. Якщо вже зовсім заженуть в кут, зізнайтеся, що поки що маєте не зовсім чітке уявлення про майбутню роботу, але легко навчаєтеся і у Вас є для цього необхідні знання і риси характеру. Це нормально.

    Навіть питаючи про дозвілля або літні канікули, працедавець переслідує одну мету: з´ясувати, чи підходите Ви його компанії. У цьому випадку привабливими є такі якості, як чесність, надійність, ініціативність, ентузіазм, уміння працювати в команді. Приміром, Ви були старостою групи – значить, маєте лідерські якості. Врахуйте, що на співбесіді випадкових питань не буває. Ретельно обдумуйте відповіді, не поспішайте, але й не «тримайте паузу». Прагніть уникати гострих кутів. Ви на співбесіді, а не в подруги на кухні або з другом у барі! Часто молоді люди клюють на вудку приємного ставлення до себе і можуть бовкнути зовсім не те, що б хотілося почути працедавцю. Є у інтерв’юерів й інший прийом: замість приємного спілкування Ви можете отримати бурю і натиск у вигляді колючих питань «у лоб». Не лякайтеся: Вас перевіряють на стресостійкість. Зосередьтеся і не ображайтеся.

   Будьте готовими до будь-якого результату співбесіди, але налаштуйте себе на позитивне рішення, не падайте духом і, незважаючи на результат, будьте ввічливими. У будь-якому випадку Ви повинні залишити про себе хороше враження.

   Майте на увазі, що людина або люди, які будуть із Вами розмовляти, теж хвилюються перед зустріччю. Хоча деколи і приховують це досить вміло. Не всі добре знають методики відбору потрібного їм співробітника. Ви можете відразу потрапити безпосередньо до майбутнього начальника, і тоді більше уваги під час співбесіди буде приділено професійній діяльності. У будь-якому випадку Ваше завдання – переконати кожного, з ким говоритимете, що Ви акуратний, старанний, впевнений у собі, діловий співробітник. Саме той, хто їм зараз потрібен. Створіть образ професіонала.

Запам’ятайте: головне в підготовці перед співбесідою – не поставити себе на п’єдестал, а об’єктивно проаналізувати свої знання та якості і бути впевненим у собі. Тоді й потенційний працедавець зможе бути у Вас впевненим.

Тримаймося!

Акцентуйте  увагу Вашої сестри на тому, що Ваша родина зараз переїхала у безпечне і гарне місто.

   Також морально підтримайте маму, щоб вона відчувала Ваш захист. Пам’ятайте : спокій батьків – це спокій дітей!

   Війна – стрес не тільки для дорослих, які все розуміють, а й для дітей. Відчуття небезпеки, тривога, порушення звичного стану речей, постійні зміни та переміщення – все це може злякати дитину, викликати дискомфорт.

  1. Продовжуйте оточувати дитину любов’ю та турботою.
  2. Маленькі діти почуваються захищеними через тактильний контакт рідних людей: лагідно обіймайте, при читанні книжечок беріть на руки і пригортайте до себе.
  3. Збережіть , наскільки це можливо, звичний для дитини розпорядок.
  4. Якщо дитина не слухається, то таким чином вона виражає ті емоції та почуття, які не може висловити. Покажіть власний приклад і висловіть свою емоції : я сумую, я засмучений, я злюсь… Треба, щоб дитина розуміла, і в мами, і в брата емоції теж бувають різні і це нормально.
  5. Говоріть з дитиною про війну і про перемогу України спокійно, впевнено і раціонально. Приклад : «Війна почалась, бо на Україну напав жорстокий ворог росія і наши герої ЗСУ роблять все можливе, щоб знищити ворога і наблизити  Перемогу!».

Тримаймося!

В першу чергу маєте визначитись зі своїми цілями в житті і спрямовувати свою діяльність відносно Ваших цілей. Якщо якась діяльність у Вас не виходить, то є велика вірогідність, що це була не Ваша особиста ціль і тому діяльність в цьому напрямку не дуже йде. Більшість людей не правильно підходить до планування своїх цілей.

   Хтось ставить цілі «зі стелі», коли вони більше схожі на хаотичний  список непов’язаних між  собой бажань ( часто запозичених в когось іншого).

   Хтось не підкріплює свої цілі стратегією щодо їх досягнення.

   А хтось надмірно фокусується на своїх цілях, не помічаючи  життя навколо у гонці за ними.

   Для того, щоб цілі надихали і розкривали Ваш потенціал , а не були тягарем  потрібно спробувати змінити підхід :

– планувати свої цілі виходячи з аналізу різних сфер свого життя;

– планувати конкретні кроки для досягнення своїх цілей;

– створювати систему звичок, що сама по собі просуватиме Вас у бажаному напрямку без зациклення на одиничних цілях;

– казати собі  : «Я це зроблю і в мене це обов’язково вийде!»;

– шукати серед  свого оточення тих, хто Вас підтримує в Ваших починаннях.

Тримаймося!

  1. 7. У мене немає питань, я просто хочу підтримати цей проект. Дякую, що можна звернутися анонімно.

 Дякуємо Вам за підтримку) Хотіли, щоб кожен хто має свої питання і складнощі мав можливість їх задати. А анонімно це зазвичай зробити легше.

Тримаймося!

 Дякуємо Вам за підтримку) Хотіли, щоб кожен хто має свої питання і складнощі мав можливість їх задати. А анонімно це зазвичай зробити легше.

Тримаймося!

Добрий день! Зараз ми можемо досить часто ловити себе на думці, що ми відчуваємо втому навіть тоді коли особливо нічим не зайняті. Однією з причин такої втоми є невизначеність в якій ми зараз живемо. Важко залишатися продуктивними і знаходити сили коли наша держава в війні. Погодьтеся, що до початку страшних подій в нашій країні ми планували наше життя на тиждень, два, а то й декілька місяців наперед і знали, що в більшій чи меншій мірі наші плани будуть реалізованими. Зараз про таке навіть не мріється. Максимум ми можемо запланувати своє життя лише на день-два.

   Не можна говорити про те, що невизначеності не було в нашому житті раніше. Вона була, просто ми не загострювали на ній надмірної уваги. Проте зараз, коли таких невизначеностей стало багато, і вони є глобальними – війна, тероризм, втрати – дому, близьких, людей, ці невизначеності мають накопичувальний ефект. Ось саме тому і з’являється відчуття загальної втоми та безвиході.

    Скоріш за все перевтома  і стрес від війни – є причиною Ваших скарг.    Коли Ви «легко довіряєте усім оточуючим свої переживання» – це є позитивним моментом, бо Ви на фоні стресу не закрились і не стали байдужим до оточуючих. Але щоб жити і працювати Вам потрібні сили, тобто ресурси. А Ваши ресурси знаходяться «на нулі». Поки ресурс Ви черпаєте тільки з відео на ютубі, але це замало для активного навчання і діяльності. Вам потрібно в терміновому порядку «підзарядка» новими ресурсами.

 ЯК ВІДНОВИТИ ВНУТРІШНІ РЕСУРСИ ТА ЕНЕРГІЮ?

  • Напишіть список речей та занять, які Вас розслабляють: прогулянки, шопінг, кіно, відпочинок на природі, інтернет, чашка кави, сон, масаж, розмова з другом, медитація – будь-що, але саме Ваше. І тут немає правильних чи неправильних відповідей. Чим більший список улюблених справ, тим краще: Ви у будь-який момент зможете вибрати, як саме Вам «підзарядитись».
  • Знайдіть своє «безпечне» місце : місце на природі, у парку, у кімнаті або ванній тощо, де Ви зможете лишитись наодинці та навести лад у своїх думках.
  • Займайтесь хобі. 
  • Навчайтесь. Нові знання допоможуть Вам розвиватись та не втратити пристрасть до того, чим займаєтесь.
  • Підтримуйте баланс між навчанням та особистим життям. Знаходьте час на родину та самих себе.

     Зависання в нересурсному стані призводить до психологічних проблем зі здоров’ям, ми несвідомо це відчуваємо. В ресурсному стані всі події сприймаються по-іншому, натомість нам легше перенести труднощі та негаразди. Тому так важливо вчасно усвідомити та поповнити свій внутрішній енергетичний запас.

Тримаймося!

Найчастіше маніпулятора обеззброює відкритість. Зазвичай, коли ми розуміємо, що нами намагаються маніпулювати, ми мовчимо і вдаємо, що не розуміємо, що відбувається. Коли людина так поводиться, то маніпулятор розуміє, що вона підтримує гру і приймає його техніки маніпуляцій. Важливо відразу припинити всі спроби і сказати: «Я звичайно розумію, що ти хочеш від мене щось отримати і намагаєшся мною маніпулювати, але на мене це мало діє». Коли Ви показуєте, що розумієте приховані мотиви співрозмовника, то він відразу переводить розмову в інший вектор. Важливо все це робити з гумором. Тоді можна поставити маніпулятора на місце, без агресії.

1) Найкраща зброя проти маніпуляції – це усунення того фактору, на якому намагаються зіграти. Проте в даному випадку людина повинна розуміти, що нею маніпулюють, домагаючись чогось свого.

2) Не піддавайтеся на емоції, які намагається викликати у Вас маніпулятор. Найчастіше люди оперують Вашим почуттям провини, невпевненості або боязні здаватися поганим в очах інших, але це все лише стимули, які повинні Вас змусити щось зробити. Тому не дозволяйте своїм емоціям керувати Вами, намагайтеся підтримувати внутрішній баланс і почувати себе спокійно. При цьому ведіть розмову, ґрунтуючись лише на фактах, а не на емоціях. Говоріть по справі, повністю виключаючи будь-який вид емоцій.

3) Не переходьте на особистості. Одним із способів маніпуляції іншими є метод, коли людину виводять з рівноваги, про яку йшлося в попередньому пункті. Тобто в Вас намагаються викликати цілий ряд емоцій і почуттів, які б Ви не змогли контролювати. Це виходить завдяки тому, що інша людина починає Вас в чомусь звинувачувати, критикувати, принижувати або ображати. У Вас намагаються викликати у відповідь почуття (агресію), щоб Ви перейшли на емоційний діалог: «Я? А ось ти…». Тут вмикаються емоції і не враховуються факти, через що Вами легше маніпулювати і підштовхувати до того, чого від Вас хочуть.

4) Пам’ятайте про власні переконання, бажання та цілі, до яких Ви прагнете. Дуже легко маніпулювати людиною, яка не знає, чого хоче і як ставиться до того чи іншого явища. Тоді маніпулятору залишається задати «жертві» напрям, в якому йому слід йти, щоб отримати довгоочікувану вигоду. Тому, щоб не піддаватися на маніпуляції, Ви повинні чітко і ясно розуміти, чого хочете, які цілі переслідуєте. Тоді будь-яка маніпуляція буде Вами помічена, так як вона буде суперечити Вашим цілям або переконанням. І поки Ви впевнені в тому, що Ваші цілі правильні, а життя повністю Вас задовольняє, Вами складно маніпулювати.

   Поговоріть з дівчиною і поясніть, що маніпуляцією вона досягне тільки конфліктних ситуацій. Якщо вона хоче не зіпсувати ваші стосунки, то потрібно не маніпулювати, а бути щирою.

Тримаймося!

В житті – особливо в молодості – ми серед своїх однокласників і однокурсників обираємо поганих хлопців. З ними, на відміну від пай-хлопчиків і відмінників, які вічно сидять з книжками та зошитами, ми впевнені, ніколи не буде нудно. Про те, що це також може бути причиною багатьох проблем, ми починаємо замислюватися пізніше.

Поклик предків

   Якими б сучасними і просунутими ми не були, в нашій підсвідомості закладена модель суспільних стосунків, яка існує з часів первіснообщинного ладу. Можливо, це несправедливо і неправильно, але відтоді і до наших днів жінки цінують альфа-самців, які і мамонта на полюванні вбити можуть, на довгий час забезпечивши сім’ю харчуванням, і печеру шкурами встелити, і усунути конкурентів. У таких брутальних чоловіків завжди було – так і є!

Хлопець без комплексів

  Поганий хлопець завжди впевнений в собі, і це привертає до нього велику кількість жінок. Він вважає, що його поява в будь-якій компанії вже сама по собі велике щастя, і він стане душею товариства, навіть якщо буде мовчати. Ну а якщо заговорить, то вже точно зачарує всіх навколо. Поганий хлопець завжди яскравий, харизматичний, цікавий для оточення, до того ж всі ці якості у нього лежать на поверхні – їх видно, що називається, неозброєним оком. У той час як характер хлопця гарного найчастіше складається з півтонів, і потрібно неабияк попрацювати, щоб розгледіти його позитивні якості.

Action man

   Класичний “поганий хлопець” – це той, кого в американському кіно називають action man, тобто, людина, яка скоює вчинки. І не важливо, з яким вони знаком – плюсом або мінусом, головне, що він діє, і в цьому сенсі він знову-таки більше бажаний для своїх ровесниць, ніж хлопчик, який тихо сидить в кутку з книжкою. Швидше за все, останній здатний на куди більш приголомшливі вчинки, але для цього потрібна серйозна причина, поганий хлопець робить їх з будь-якого приводу, привертаючи до себе увагу оточення.

   З ним не засумуєш

   Про поганих хлопців кажуть, що з ними не засумуєш – ніколи не знаєш, чого від них чекати, і що вони, грубо кажучи, вчинять в наступний момент. З ботаніком – фізиком або ліриком – нецікаво, він передбачуваний і стабільний, на пригоди головної героїні любовного роману або авантюрного фільму життя з таким супутником не схожа – туга, та й тільки! Інша справа – поганий хлопець: сьогодні він везе Вас на мотоциклі до Одеси, завтра підіймається по пожежній драбині на Ваш балкон, щоб подарувати Вам букет польових квітів, а післязавтра робить селфі на вершині Говерли. Від його вчинків у Вас завмирає серце, а думка про те, що він робить це заради Вас, підносить на сьоме небо від щастя. І неважливо, що насправді це не так – насправді поганий хлопець робить це для себе, стверджуючись в своїх і чужих очах, але чи має це значення для по вуха закоханої жінки?

Ви питаєте що робити в такій ситуації?

  Я бачу два шляхи. Перший: Ви кажете людині, яка Вас не цінує, що більше не збираєтесь це терпіти і повністю припиняєте з нею спілкування ( як би на початку не було емоційно важко!).

  Другий : продовжувати робити вигляд, що Ви не помічаєте, що Вас не цінують і не поважають… Вибір за Вами!

Тримаймося!

Стати дорослим і самостійним – це природній, нормальний процес. Інша справа коли процес дорослішання, у зв’язку з певними причинами, відбувається різко і організм людини отримує сильний стрес. Стрес призводить до швидкої втрати внутрішніх енергії, ресурсів

     Щоб жити і навчатись Вам потрібні сили, тобто ресурси. А Ваши ресурси знаходяться «на нулі». 

 ЯК ВІДНОВИТИ ВНУТРІШНІ РЕСУРСИ ТА ЕНЕРГІЮ?

  • Напишіть список речей та занять, які Вас розслабляють: прогулянки, шопінг, кіно, відпочинок на природі, інтернет, чашка кави, сон, масаж, розмова з другом, медитація – будь-що, але саме Ваше. І тут немає правильних чи неправильних відповідей. Чим більший список улюблених справ, тим краще: Ви у будь-який момент зможете вибрати, як саме Вам «підзарядитись».
  • Знайдіть своє «безпечне» місце : місце на природі, у парку, у кімнаті або ванній тощо, де Ви зможете лишитись наодинці та навести лад у своїх думках.
  • Займайтесь хобі. 
  • Навчайтесь. Нові знання допоможуть Вам розвиватись та не втратити пристрасть до того, чим займаєтесь.
  • Підтримуйте баланс між навчанням та особистим життям. Знаходьте час на родину та самих себе.

   Зависання в нересурсному стані призводить до психологічних проблем зі здоров’ям, ми несвідомо це відчуваємо. В ресурсному стані всі події сприймаються по-іншому, натомість нам легше перенести труднощі та негаразди. Тому так важливо вчасно усвідомити та поповнити свій внутрішній енергетичний запас.

   У разі погіршення ситуації рекомендую звернутись до фахівця з ментального здоров’я.

Тримаймося!

  Військові наші Герої і при можливості бажано висловити їм нашу вдячність і підтримку. Можливо, підійти до військового і привітатись, і уточнити чи він має декілька хвилин і бажання поспілкуватись. Якщо воїн буде мати можливість, то висловіть подяку, поспілкуйтесь. Військові мають бачити і відчувати, що захищають порядних і вдячних людей.

Також,  у 2018 році в Україні запровадили рух подяки військовим і ветеранам «Завдяки тобі». Ви також можете вітати ветеранів, військовослужбовців, рятувальників, військових і парамедиків простим жестом — прикладеної до серця долоні. Захисникам і захисницям цей жест говорить про те, що суспільство цінує їхню боротьбу та зусилля.

Коли зустрічаєте людину у формі в кафе чи транспорті, на вулиці, блокпості чи деінде, прикладіть долоню до серця на знак подяки.

Тримаймося!

Дякую Вам, що відповідально ставитесь до свого ментального здоров’я. Буду також рада відповісти на інші Ваші запитання.

Загалом я тільки зараз почула про Спартака Суботу, бо до того якось не доводилось… Зараз в соцмережах  пишуть, що психотерапевт Ілля Полудьонний витратив сім місяців на те, аби зібрати факти про психолога Спартака Субботу, та випустив велике розслідування. У ньому зазначаються одразу кілька важливих фактів щодо його можливої брехні.

  1. Позиціонував себе як кандидат психологічних наук, не маючи цього ступеня.

    У розслідуванні зазначають, що Суббота п’ять років з’являвся у пресі під виглядом кандидата наук, але наказ МОН про надання йому цього ступеня вийшов тільки 7 квітня 2022 року. У ЗМІ ж психолог використовував це звання з 2017 року.

  1. Ймовірно, брехав про медичну освіту.

   Полудьонний знайшов ім’я Олександра Субботи у списку абітурієнтів 2009 року Національного педагогічного університету імені Драгоманова на спеціальності «психологія». Навчався він там до 2013 року.

   Сам Суббота заявляв, що вчився у Національному медичному університеті імені Богомольця, а в медіа з’являвся як психіатр та медичний психолог. Однак для кваліфікації психіатра потрібно закінчити медичний факультет за спеціальністю «лікувальна справа» (шість років), потім пройти 1,5-річну інтернатуру за фахом «психіатрія» та отримати кваліфікацію лікаря-психіатра. Для кваліфікації медичного психолога потрібна взагалі інша спеціальність.

   Полудьонний стверджує, що Суббота не міг вчитися в університеті Богомольця, оскільки його не знайшли в списках абітурієнтів. Також неможливо, щоб він міг поєднати дві поєднати дві очні форми навчання на спеціальностях «лікувальна справа» та «медична психологія».

   Що стосовно моєї думки про цю ситуацію, то я ставлюсь негативно до тих людей, які називають себе психологами, психотерапевтами, психіатрами, але не мають відповідної вищої освіти. Такі горе-фахівці можуть тільки нашкодити здоров’ю людини, яка звертається до них за професійною допомогою та підтримкою. 

   Тримаймося!

Добрий день, дякую що звернулись. Дуже раді, що вибрали наш коледж) Успіхів на вступних іспитах!

 Для початку і батькам, і молодим людям важливо знати і розуміти, що відбувається з організмом  у підлітковому віці.

 Біологічні зміни можуть початися вже з 8 років, хоча зазвичай припадають на 10-14. У цей час спостерігається значне прискорення зростання та зміна силуету тіла. У віці десь у 21 рік у хлопців темпи росту та видозмін сповільнюються. Важливим аспектом, що викликає зміни в тілі підлітка, є статеве дозрівання. Воно контролюється складною взаємодією між головним мозком, зокрема гіпофізом, і статевими залозами. Не останню роль у цій взаємодії відіграє середовище . 

  Все починається приблизно тоді, коли частина мозку з назвою гіпоталамус починає виділяти гонадотропін-рилізинг-гормон. Він, зі свого боку, спонукає залозу внутрішньої секреції в мозку – гіпофіз – виділяти в кров фолікулостимулюючий та лютеїнізуючий гормони. У хлопчиків ці гормони досягають яєчок та ініціюють вироблення сперматозоїдів і тестостерону, який збільшує їхню м’язову масу та змінює дитячий високий голос на глибший чоловічий. 

  Крім цих гормонів, у підлітковому організмі починають активно вироблятися десятки інших, зокрема гормон стресу кортизол. Під впливом коктейлю з гормонів у підлітка починає зростати волосся на тілі, особливо під пахвами та на лобку, шкіра стає жирнішою та схильною до вугрів, дитина починає цікавитися протилежною статтю, а до того ж майже не вміє контролювати емоції. І все це на фоні значних змін у мозку, які також впливають на дивну імпульсивну поведінку молодих людей.

  Для підлітка його перехідний вік є не простішим, ніж для батьків та інших членів сім’ї, які стикнулися з несподіваною зміною поведінки їхньої дитини. Цілком зрозуміло, що тінейджерам простіше за все знайти спільну мову зі своїми однолітками, ніж з дорослими, які їх “не розуміють”. Але підлітки, так само як і раніше, потребують допомоги дорослих та здебільшого налаштовані на хороші стосунки з ними. Є гостра необхідність вибудовувати  довірливі стосунки в сім’ї.

  Хоча дорослі члени родини найчастіше вважають своїм обов’язком наставляти підлітка на правильний шлях, давати іноді нав’язливі та непрохані поради – це є не кращим шляхом до взаєморозуміння. Треба зосередитися на спілкуванні з підлітком, а не про нього.  Це означає, що він повинен стати таким самим учасником діалогу, як і дорослий. Часто навіть важливішим є просто терпляче вислухати дитину без підвищення голосу та напруженості. І в жодному разі не наполягати на розмові, якщо підліток цього не хоче. Краще дати знати, що коли він буде готовий до бесіди, то зможе до Вас звернутися. 

  Крім цього, важливо бути так само чесними з тінейджерами, як цього вимагають від них. Не потрібно вдавати з себе усезнавців і мудрих наставників, це нормально – визнати, що Ви чогось не знаєте і попросити час на обмірковування чи запропонувати знайти рішення разом. Сюди відноситься й уникання обіцянок, яких Ви не зможете або не схочете виконувати, та визнання своєї провини, коли це необхідно. Не варто уникати незручних тем, приміром, сексу, наркотиків чи психічних розладів, сподіваючися, що однолітки та інтернет зроблять це за Вас. Водночас не зайвим буде розповісти підлітку про зміни в його тілі, про гормони , які впливають на його рішення і поведінку. Відвертість покаже дитині, що вона може звернутися до Вас із будь-яким проблемним питанням. Хоча тінейджери не мають такого досвіду, кількості знань та мудрості, як дорослі, їхня логіка працює у такий самий спосіб. Тож замість наказового тону та простих заперечень, краще пояснити, чому ті чи інші рішення є раціональними або ж недоцільними, а іноді і небезпечними для життя.

Отже, основою батьківської  підтримки  дитини,  яка дорослішає  є розуміння, довіра і бесіда діалог.                                                                               

  Тримаймося!

Зараз читаю Ваші слова і мені дуже хочеться Вас підтримати, і сказати що
є сенс жити далі, що все обов’язково стане на свої місця, і добре сонце зійде зранку…

Але мені складно підтримати Вас дистанційно. Моя наполеглива рекомендація: зверніться до фахівця з ментального здоров’я, бо з кризового стану доволі складно виходити самотужки без підтримки. Якщо маєте бажання, то давайте домовимось про очну консультацію. Ви можете зателефонувати мені за номером 098 040 32 32,  чи написали листа iryna.nikitenko@itcollege.lviv.ua чи прийти у кабінет №420 (знаходиться в навчальному корпусі на 4 поверсі).

Тримаймося!

Добрий день.

Я згідна з Вами відчуття того, що нас ігнорують  може заподіювати біль на душі. Це діє руйнівно на наш емоційний стан, особливо, якщо зневага виходить від близьких людей. 

Наслідки ігнорування

Люди, які бажають заподіяти нам страждання, можуть мовчазно захищатися від нашого спілкування. Звичайно, з боку це виглядає досить жорстоко. Часом така поведінка відбувається випадково, адже людина може бути зайнята чимось, хворіти, а вам просто здається, що вас ігнорують.

Будь-яка байдужість завдає психологічну травму, змушуючи відчути нас ніким, що призводить до депресій, низької самооцінки та розвитку всіляких комплексів.

Подібний стрес може також спричиняти  і фізичні захворювання у вигляді головного болю, порушення сну і т.д.

Що зробити, щоб не відчувати себе покинутими?

Адже ми не можемо взяти і змусити людину звернути на нас увагу? На жаль, ті, хто вимагає цього від інших і думають, що краще так, ніж ніяк, потрапляють під дію негативу оточуючих людей. І конфліктна ситуація може тільки погіршитися.

Найкраще, що Ви можете зробити:

  1. Зберігати спокій. Засмутившись, Ви лише погіршите назріваючий конфлікт з тим, хто Вас ігнорує;
  2. Задайте собі питання: а чи дійсно Вас ігнорують? Людям часом властиво поводитися відповідно того середовища, в яке вони потрапляють. Ймовірно, людина хоче, щоб її залишили в спокої, от і все. Іноді людина могла просто забути передати інформацію, а не проігнорувала Вас.
  3. Запитайте прямо у людини, з яких причин вона Вас ігнорує. Можна використати наступні Я-повідомлення (виключно про свої відчуття): «Мені неприємне ігнорування», «Таке ставлення для мене не зрозуміле», «Я б хотіла, щоб більше таке не повторювалося». Щира бесіда завжди допоможе покращити стосунки і все встане на свої місця.

Ви і самі здатні ігнорувати інших

Ви не помічаєте іноді, як занурюєтеся у власні думки, не чуючи і не бачучи нічого навколо? Ви можете так зосередитися на своїх навчанні або роботі, що перестаєте відповідати на дзвінки, електронні листи і навіть не бачити близьких людей поблизу. Так Ви самі стаєте на місце людини, схильної  ігнорувати оточуючих.

Рекомендація: 1-2 рази в тиждень зупинятися, щоб оцінити стосунки з близькими людьми. Задумайтеся, а що відчувають інші люди? Наше життя не завжди проходить гармонійно і радісно. У кожного бувають свої злети і падіння. Якщо Вам здається, що Вас ігнорують, проведіть самоаналіз:

Яку роль Ваша поведінка зіграла у цьому? 

Як можна це конструктивно змінити?

Тримаймося!

Добрий день!
У ролі жертви частіше виявляються жінки. Багато в чому це обумовлено особливостями українського менталітету. Наших дівчаток з пелюшок привчають до того, що жінка і мати повинні всіх рятувати, допомагати, жертвувати собою заради чоловіка і дітей. Якщо дівчинка досконало опановує ці уроки, а альтруїзм стає нормою життя, то, ймовірно, у дорослому
житті з часом у неї накопичаться образи і невдоволення через те, що їй не повертається добро, адже і хлопчики вивчені, що роль жінки на кшталт ролі жертви. Звичайно, це не єдина причина, але одна з них.

За фізичними ознаками люди-жертви нічим не відрізняються від решти,але щось у їхній поведінці вказує на готовність, ще не почавши гру, оголосити себе лузером. Тому що вони апріорі вважають, що правий будь-хто, тільки не вони. Роблячи щось краще за інших, бояться засмутити тих, хто у чомусь гірший. Перемагати для них – соромно, бо це означає – бути помітними і надалі підтримувати взяту планку.

Людям з віктимним (жертовним) комплексом здається, що щось хороше їм вдалося випадково. І тепер інші вже чекатимуть від них певних дій. Вони ж повторити досягнення більше не зможуть. Отже, їхнє самозванство викриють, затаврують, висміють. Тож краще сидіти тихо, бути тлом для
колег, котрі, звісно ж, сильніші й розумніші.

Ось ще типові переконання людей, які готові стати потенційними жертвами.

Їм некомфортно у рівних стосунках. Вони прагнуть віддавати більше, ніж одержують. Адже в глибині душі вони переконані, що нічого не варті.

Роблячи для когось якісь приємні речі, віктимні люди доводять таким чином, що є хорошими, і їх є за що поважати.
Намагатися змінити думку інших про себе, довести, що вони чогось варті – ось головний клопіт невпевнених у собі осіб. Замість того, щоб давати раду собі, вони хвилюються, як виглядатимуть при цьому в очах інших. Чому так? Та через те, що власна думка про себе у них складається з думок і оцінок оточуючих.

В особистих стосунках люди-жертви легко поступаються власними інтересами, а часто й гідністю, на користь кохання. Вони ж бо впевнені, що самих по собі їх любити немає за що, тож хороше ставлення треба весь час заробляти.

Ми всі хочемо, щоб нас любили. Але тим, хто без внутрішнього стержня, це просто життєво необхідно. По-перше, вони майже не можуть бути самі, по-друге, переконані, ніби той, хто їх любить, їх не образить, не зрадить, отже з коханим вони в безпеці.

Те, що навколо повно прикладів протилежного, їх не обходить. Бідолахи переконані, що ті, з ким повелися негідно, самі винні. Бо мало працювали над стосунками, не змогли втримати коханих, догодити їм. Вони ж у свою чергу так ретельно працюють над стосунками, що зовсім забувають про себе. Дуже скоро їх починають використовувати як безкоштовних хатніх працівниць та няньок чоловік і діти. І якийсь час вони навіть знаходять в цьому втіху, адже почуваються потрібними.
Якщо ж вони будуть потрібними, думають вони, їх точно не покинуть. А бути покинутими, самотніми – один з найголовніших страхів людей з комлексом жертви.

Театр тіней
Коли стосунки погіршуються, вони не запитують себе, що їх не влаштовує, а питають партнера, що не так. Вони мінімізують власні потреби майже до нуля, завжди намагаючись догодити. Віктимні люди можуть просто не знати, чого їм хотіти. Вони чекають, поки це за них вирішить хтось. Якщо їхній партнер весь час роздратований і грубий, виправдовують це
його втомою на роботі. Однак, як свідчить практика, така самопожертва з боку чоловіка або дружини зовсім не є гарантією міцного шлюбу. Якраз навпаки.
Хоч як приємно і зручно, коли хтось виконує за тебе твою роботу, все ж одного дня починаєш відчувати, що потрапив до такого у залежність. Ми ж не любимо бути боржниками, а тут виявляється, що баланс внеску у стосунки настільки порушений не на твою користь, що простіше рятуватися втечею, ніж сплачувати за неписаними зобов’язаннями.
Ситуація із залежною людиною-партнером ускладнюється ще й тим, що вона не вміє будувати й боронити власні кордони. Тобто територію, де починаються лише її інтереси, потреби, вподобання. Які можуть бути кордони? Ми ж близькі люди! Впевнена, Ви чули щось подібне багато разів. Але проблема в тому, що, не маючи свого життя, легко віддаючи начебто
усього себе Вам, ваш партнер починає жити Вашим життям, Вашими інтересами, зрештою, Вами.
Кому ж таке сподобається? Хоча б через те, що це просто нецікаво. Адже ми хочемо бачити поруч самодостатню людину, з її наповненим внутрішнім світом, а не власну тінь.

Як перетворитися з жертви на самодостатню людину
І хоч жертовні нахили – родом з дитинства, навіть доросла людина, усвідомивши їхню наявність, цілком здатна собі зарадити. Головне, що треба зробити, це поміняти точку опори в оцінці себе і власних дій – із зовнішнього світу на свій внутрішній. Для цього потрібно навчитися себе поважати. Що означає поважати? Підказка міститься у самому слові. Тобто знайти в собі щось важливе, те, що для Вас багато важить. І орієнтуватися на це, будувати на цьому ставлення до самих себе. Це може бути що завгодно. Наприклад, ви маєте гарне волосся, приємний голос, знаєтеся на літературі, історії, добре знаєте чи легко вчите іноземні мови. Вмієте гарно розповідати, малювати, лікувати тварин. А якщо Ви ще при цьому гарні мама чи батько, Вам взагалі є чим пишатися!
Головне – не поспішайте за звичкою бігти за оцінкою своїх якостей до інших. Орієнтуючись на себе, Ви таким чином отримаєте імунітет до несхвальних думок щодо Вас з боку будь-кого, що раніше було таким нестерпним. Адже тепер для вас важливо, чи будете поважати себе Ви. Відтак, чиєсь несприйняття Ваших поглядів або дій для Вас буде лише фактом, який не зачіпатиме.
Припиніть також вважати, що всі хочуть Вам добра і якщо люблять, не скривдять. На жаль, буває по-різному. Якщо хтось повівся з Вами негарно,  це не завжди означає, що він просто помилився. Хтось може хотіти зробити Вам боляче. І треба не відчувати, як Ви звикли, незручність за кривдника й одразу його пробачати. Натомість принаймні продемонструйте обурення і скажіть, що надалі Ви такого терпіти не будете. Ставтеся до себе з любов’ю і увагою, дбайте про свій емоційний і фізичний стан – це запорука розвитку внутрішньої гармонії. І дуже скоро з Вами почнуть рахуватися!
Також рекомендую Вам ознайомитись з книгою Е. Берна «Ігри, в які грають люди і люди, які грають в ігри».
Тримаймося!

Добрий день!
Нервозність виникає в різних життєвих ситуаціях: до або під час деяких важливих подій, в момент довгого очікування, при спілкуванні з людьми.

Нервозність може бути викликана як фізіологічними, так і психологічними причинами. Фізіологічні причини виникають тоді, коли нервозність викликана нашим фізичним станом здоров’я. Наприклад, сильна втома може підвищити рівень нервозності. Нервозність може виникнути від голоду,
нестачі вітамінів, нестачі сну.

Психологічні причини нервозності пов’язані з нашим психологічним станом. Відсутність впевненості в собі, песимізм, сором’язливість, невпевненість, страх невдачі – все це може стати причиною нервозності. Дуже часто ці два типи причин переважно супроводжують один одного. Тому, щоб перестати нервувати, потрібно застосувати комплексний підхід, спрямований на роботу з обома причинами.

Важливо розуміти, що нервозність викликана внутрішніми факторами більш ніж зовнішніми умовами. Ось чому різні люди по-різному реагують на одні і ті ж ситуації. Звичайно, бувають ситуації, які змусять нервувати практично кожного. Не завжди можна вплинути на їх виникнення, але можна
покращити своє ставлення до них.

Ось 6 кроків для зменшення нервозності.

Не нехтуйте фізичними вправами
Такі види діяльності, як ходьба або біг, плавання, їзда на велосипеді, йога, теніс або танці допомагають «скинути» надлишок нервозності. Щодня гуляйте на свіжому повітрі. Спробуйте відпочити від комп’ютера, коли у Вас є така можливість. Зробіть що-небудь, що посилить Ваш кровотік, і Ви виженете стрес зі свого тіла.

Міркуйте і медитуйте
Це спосіб зняти стрес, біль і паніку. Посидьте в тиші, розслабтеся і подумайте про що-небудь хороше, приємне. Згадуйте про свої минулі досягнення, про кохану людину, про те, як Вас похвалили на роботі і т. д. Ви можете медитувати в будь-якому місці.

Поговоріть з домашнім тваринам
Якщо у Вас є улюблений вихованець, це найкраще заспокійливе. З ним можна висловити все, що «накипіло на душі».

Слідкуйте за своєю мімікою, жестами та інтонацією
Переконайтеся, що Ваші рухи плавні, темп мовлення постійний, а м’язи на обличчі не зведені судомою від напруги. Якщо Ви помітили, що почали говорити швидко або робити занадто багато різких рухів, зупиніть себе. Для аналізу ситуації з м’язами на обличчі використовувати велике дзеркало. Чим спокійніше Ваша поза і вираз обличчя, тим спокійніше Ви всередині.

Чи помічали ви, як розум розслабляється після теплої ванни або хорошого масажу? Так розслаблене тіло дає спокій розуму!
Людські емоції пов’язані з тілом позитивним зворотнім зв’язком. Якщо людина намагається зобразити якісь емоції на своєму обличчі, то починає відчувати ці емоції. Ви можете перевірити це самостійно. Просто посміхніться)

Почніть з простого
Перш ніж намагатися зробити що-небудь відразу, почніть з малого. Не використовуйте це як привід для відмови від спроби зробити складну і/або велику за обсягом роботу. Просто розділіть її на окремі етапи.

Не поспішайте
Швидкість ніколи не призводить до гарних результатів. Вона здатна спровокувати нервозність і неуважність. Швидкість – це необхідність зробити щось швидко. Але, як правило, вона не має ніякого позитивного впливу на реалізацію завдання.
Коли Ви поспішаєте, то починаєте метушитися, різко переключаєтеся з однієї задачі на іншу. В цьому стані Ви можете легко забути про щось важливе, або кинути якусь справу на півдорозі. Це негативно впливає на якість результату.

Тому, не поспішайте, навіть якщо час іде, а хтось квапить Вас (це робиться тими людьми, які не розуміють, що не варто поспішати). Робіть все в своїй природній швидкості: тихо, вдумливо і зібрано.

І ще одне: пам’ятайте, що Ви не можете взяти під контроль кожну життєву ситуацію. Та це й не потрібно. Визнання того факту, що не все в цьому житті залежить від особистих зусиль є хорошим способом позбавлення від нервозності.

Дуже гарно, що Ви усвідомлюєте, що це дурниці і не важливі речі. Якщо замислитись: якщо це дрібниці, то для чого нервуватись через них? В наступний раз, перед тим, як нервуватись через щось – поставте собі питання: чи ця ситуація важливіша аніж моє здоров’я? І дайте собі відповідь на це питання.
Тримаймося!

Стосовно комплексів пов’язаних з нашою зовнішністю:

1.Працювати над собою. Не подобається фігура? Почніть займатися спортом. Лице з висипаннями? Тоді старайтеся правильно харчуватися та доглядати за собою. Це не буде легко, можливо Ви захочете залишити це все, перегорите. Але без дій не буде ніякого результату.

2.Експериментувати. Можливо спробувати новий колір волосся, чи стиль одягу, який більше пасуватиме.

3.Полюбити себе та прийняти свою унікальність. Тільки усвідомте, наскільки наш світ чарівний, кожна істота різна, хіба це не чудово?  Ви ніколи не бачили себе, як Ви виглядаєте вживу, коли смієтеся ,коли плачете,коли просто радієте, тільки на фотографіях або в дзеркалі, чи не так? Будьте певні, що виглядаєте Ви набагато краще, ніж Ви думаєте.

Прочитайте кілька цитат відомих моделей та просто прислухайтеся, адже кому як не їм знати?

  • Справжня краса – це набагато більше ніж симпатичне лице і хороша фігура. Це все разом – впевненість в собі, особистість, як ти ладнаєш з людьми…

Ірина Шейх

  • Краса різноманітна, тому зовсім не потрібно відповідати одному еталону, щоб бути гарною

Джоан Смолз

  • Справжня краса – це бути вірним собі

Летиція Каста

  • Моя головна порада полягає в тому, щоб не порівнювати себе ні з ким, особливо в соцмережах. Просто пам’ятайте, що ви гідні любові незалежно від зовнішності. Є люди, які люблять вас не за зовнішність. Таких людей треба берегти.

Кейт Уеслі

  • Я не шукаю підтвердження своєї краси в чужих думках. Я прекрасна, тому що знаю це.

Вінні Харлоу

  Дбайте про себе та ставте свої інтереси на перше місце. Ви це Ви, з своїми особливостями та красою. Не звертайте увагу на оточуючих з упередженими поглядами, адже потрібно, щоб комфортно жилося Вам, а не їм.

 Стосовно емоційної прив’язаності до однієї людини без якої не бачиш світ навколо.

   Емоційна залежність – це модель поведінки, яка змушує людину страждати. Таке ставлення формується у дитинстві через взаємодію з батьками, які не задовольняють базові потреби дитини – відчуття безпеки, комфорту, довіри й таке інше. У дорослому житті емоційна залежність проявляється у надмірній прив’язаності до близьких – родичів, друзів, партнерів. Їхні слова, поведінка, схвалення чи неприйняття мають великий вплив на психологічний стан і самопочуття.

    Частіш за все для вирішення даної ситуації потрібна психотерапія з фахівцем.

    Тримаймося!