08 квітня 2025 року, студентська молодь ІТ коледжу Львівської політехніки зустрілися із мамою української громадської діячки, журналістки, менеджерки департаменту Дирекції регіонального мовлення Національної суспільної телерадіокомпанії України, парамедикині медичного батальйону «Госпітальєри», Героєм України Ірини ЦИБУХ – Оксаною ЦИБУХ.
п. Оксана поділилася спогадами про доньку, її громадською позицією у боротьбі із російським агресором. На початок повномаштабного вторгнення ворога, Ірина перебувала на сході України. Зголом повернулася на Київщину і долучилася до добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри», де зайняла позицію старшої 5-го екіпажу.
Врятувала чимало бійців, ризикуючи життям під час евакуацій. Регулярно з’являлася в медіа, надавала інформацію журналістам про роботу парамедиків та медиків у зоні бойових дій, інформувала про можливості навчання й підготовки добровольців для надання домедичної допомоги.
У березні 2024 Ірина Цибух стала лауреаткою премії «Української правди» «УП-100. Сила жінок».
29 травня 2024 року загинула під час ротації на Харківському напрямку. 2 червня 2024 року з Іриною прощалися у Михайлівському Золотоверхому соборі та на Майдані Незалежності. 3 червня 2024 року Ірину поховали на Марсовому полі у Львові.
У вересні 2024 року петиція про надання Ірині Цибух звання Герой України зібрала необхідних 25 тисяч голосів. У листопаді того ж року Український Жіночий Конгрес посмертно нагородив Ірину ЦИБУХ за визначні досягнення у сфері розвитку гендерної рівності та жіночого лідерства, відзнаку прийняла мати військовослужбовиці Оксана ЦИБУХ.
Світла пам’ять Ірині!
Світла пам’ять усім, хто віддав своє життя за наше мирне майбутнє!
Герої не вмирають! Вони назавжди у нашій пам’яті та наших серцях!
