Національна дитяча «Гаряча лінія» – 0 800 500 225 або з мобільного 772;
Національна «Гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 0 800 500 335 або з мобільного 386
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Порядок подання заяв та розгляду випадків булінгуАЛГОРИТМ ДІЙ У ВИПАДКУ ПРОЯВУБУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЯ) У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ!
- Найперше з булінгом треба боротися через його попередження, але ті, хто здійснюють цькування, мають розуміти, що за цим слідує покарання»,
- Якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вчителю, психологу або безпосередньо директору.
- Дитина може звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда – Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей, до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді, до Національної поліції або Центру надання безоплатної правової допомоги.
- Якщо свідком булінгу став педагог або інший працівник навчального закладу, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні.
- Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу.
- Директор навчального закладу має розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини булінгу.
- Надалі директор має скликати засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслити подальші дії.
- Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то очільник закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
До складу такої комісії можуть входити педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та «булера», керівник закладу та інші зацікавлені особи.
У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України.
ЩО ВАРТО ЗНАТИ І РОБИТИ БАТЬКАМ, ЧИЇ ДІТИ СТАЛИ ЖЕРТВАМИ БУЛІНГУ?
- Відмовитись від двох крайнощів: стратегії «вирішити все і відразу» – коли батьки йдуть розбиратись з дітьми чи вчителями, і в процесі застосування образ чи фізичного насилля з жертв перетворюють у кривдників. Друга крайність – це ж діти, самі розберуться. Комплекс жертви формується на все життя і дитина може стати патологічною жертвою і у виші, і в робочих колективах.
- Вислухати дитину і заспокоїти її. Дитина має зрозуміти, що проблема вирішиться. І що її вини у цькуванні немає.
- Обговорити проблему з третіми особами (іншими батьками, вчителями) – без претензій та відстоювання своєї точки зору. Дитина може гіперболізувати або перекручувати ситуацію. І насправді в проблемі вона не жертва, а кривдник.
- Звернутись до вчителя, обговорити та стимулювати його провести відповідні виховні години з дітьми.
- Написати заяву на директора, який має збирати відповідну комісію, яка розглядатиме проблему, і сформує звернення до поліції.
- Не боятись звертатись до психолога. Часто проблема дитини лежить у стосунках у сім’ї. Вона може калькувати чиюсь роль, особливо, якщо дитина давно є жертвою у своїй групі.
- Незалежно від дій, що будуть застосуванні у навчальному закладі, сприяти підвищенню самооцінки дитини, у тому числі й через створення для неї додаткових соціальних середовищ (інші групи спілкування – наприклад, якісь секції чи гуртки).
ПОРАДИ “ЯК СПРАВИТИСЯ З БУЛІНГОМ”
- Зберігай спокій і обійди ситуацію
- Розкажи дорослому якому ти довіряєш, про те, що трапилося, або повідом про це анонімно
- Поговори про це із своїми братами чи сестрами, або з друзями, щоб тобі не здавалося,що ти одинокий
- Зателефонуй на «гарячу лінію» 0 800 500 225 безкоштовно зі стаціонарних та 772 мобільних телефонів у межах України
За матеріалами Ла Страда – Україна
Зупинимо булінг разом!
Буклет створений міністерством юстиції України
Кібербулінг
Розроблено в межах проекту, що реалізується Всеукраїнським громадським центром «Волонтер» за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та Уряду Сполучених Штатів Америки. Думки, висловлені в публікації, є позицією авторів і не обов’язково відображають політики та погляди ЮНІСЕФ та/або Уряду США.